Про колекцію

Сторінки: « 1 2 »

Дбаючи про збереження українських традицій, Віра Матковська зуміла зібрати унікальні зразки святкових жіночих та чоловічих сорочок чи не з кожного села Борщівського району Тернопільської області.

Загалом приватна збірка нараховує понад півтори тисячі унікальних пам'яток, що мають виняткову історичну та мистецьку цінність. Якісні й кількісні показники приватної колекції допомагають у всій повноті простежити процеси, що є важливими для усвідомлення спадкоємності традицій народної творчості українського народу.

Винятковою їх рисою є унікальні архаїчні орнаменти та техніки, якими вони вишиті. Деякі з них на сьогодні вже втрачені, наприклад, «колодки».

Особливістю колекції, що вирізняє її серед музейних та інших приватних збірок українського народного мистецтва, є присутність в ній сорочок середини XX ст. Ця група пам'яток ще не стала належним предметом зацікавлення музейних працівників, мистецтвознавців, не знайшла належної оцінки серед колекціонерів. В. Матковська чи не найперша звернула на них увагу. 

Крім традиційних сорочок колекцію доповнюють інші компоненти народного строю та хатньої тканини: жіночий поясний одяг - домоткані вовняні обгортки, запаски, спідниці «шалянівки»; чоловічі штани з домотканого конопляного полотна; кожухи, оздоблені аплікацією та вишивкою, хутряні безрукавки «лейбики»; жіночі безрукавки з оксамиту оздоблені вишивкою, шовком та бісером; зразки прикрас; домоткані обруси, пошивки та вишиті простирадла.

Найдавніші пам’ятки в колекції датовані кінцем ХІХ ст. Це неперевершені за своєю оригінальністю та мистецькими якостями зразки весільних і святкових жіночих сорочок, що стали вже хрестоматійними раритетами не лише в Україні, а й далеко за її межами. Ними здавна захоплювалися художники, етнографи, цінителі народного мистецтва, відзначаючи неповторність техніки, орнаментальну розмаїтість і специфічну шкалу барв, витворену за допомогою голки й вовняної нитки чорного кольору. Вже на початку ХХ ст. білі сорочки з чорними рукавами створювали незабутнє враження на іноземних мандрівників та туристів. 

Борщівські “чорні” сорочки шили зі старанно вибіленого конопляного полотна. Якщо невибагливий льон не цурається глини та піску, то конопля вимагає землі удобреної й масної. Власне чорноземи Поділля давали найкращі в Україні ґатунки коноплі і прядива з неї. Отже, конопляне полотно, старанно вибілене на придністровських берегах під лагідними сонячними променями – одна з особливостей святкових жіночих сорочок. 

Винятковість вишитих жіночих сорочок Борщівщини на початку ХХ ст. виражається у нитках та техніках, якими сорочки вишиті. Лише на Придністров’ї, зокрема, в селах Борщівщини, здавна вишивали чорними та червоними вовняними нитками. 

Вишита орнаментальна композиція на уставках займає від 12 до 19 см шириною, а під уставками – 5–11см шириною. Крім того, вишитий весь рукав, передня частина станка (“передні погрудки” – с. Устя) і задня частина (“задні погрудки”, “заплічка” –   с. Кудринці, “заплічкове” - с. Більче-Золоте). Виріз горловини і краї рукавів густо закріплювали обметочним швом бавовняними нитками чорного кольору. Край подолку підрублювали під мережку “цирку”. Вишивку на рукавах та стані виконували вовняними нитками “бавна” техніками підстелений хрестик, “колодки”, ланцюжок, ретязь, мережки. Усі перелічені техніки, крім “колодки”, наприкінці ХІХ ст. були відомі в усіх куточках України. Вишивання “колодками” – прерогатива придністровських районів Поділля, зокрема, в західній частині краю такий осередок вишивання був на Борщівщині. 

Сторінки: « 1 2 »
© 2010-2017 Всі права збережено. Борщівські сорочки. Розробка та просування сайта: AbcSite.net