На Святої Варвари тернополяни розгадували код вишивки, милувалися автентичними роботами й оцінювали українські узори в сучасній обробці.
Свято зумисне провели в день покровительки вишивальниць, сказав директор і головний редактор видавництва “Богдан” Богдан Будний. Колись 17 грудня лише незаміжні дівчата збиралися зранку для того, щоб почати вишивати сорочку на своє весілля. Вважалося, що вишиваючи узори на полотні, вони вишивають свою долю.
— Ми спеціально запросили людей, які тісно пов’язані з вишивкою, – каже Богдан Будний. – І саме сьогодні, на Варвари, покровительки вишиванок, є добра нагода, щоб люди прийшли і більше дізналися про вишиванки.
Свою колекцію автентичних вишиванок учасниця свята Віра Матковська збирала понад 20 років. Точної кількості екземплярів не знає навіть сама власниця. Каже, що тільки “чорних” вишиванок (вишитих лишень чорними нитками) в неї більше ста, а зберігає вона їх вдома на балконі.
Під час свята презентували дві книжки – “Код української вишивки” Марії Чумарної та “Борщівські сорочки” Віри Матковської.
— Українська вишивка має свій унікальний код та енергетику тієї людини, яка її вишивала, – розповідає пані Марія. – Саме тому в давнину вважали, що відшивати узор із чужої сорочки означає вкрасти чужу долю. Навіть дівчата, вишиваючи собі сорочки, брали за основу узор із бабусиної, аби зберегти історію роду.
На основі автентичних узорів створює свої колекції майстриня з Івано-Франківська Ярина Жук. Одяг з її колекцій через обмежену кількість виробництва та індивідуальні замовлення унікальний, каже провідний менеджер дизайнерської компанії Ярини Жук Андрій Васильєв.
— Роботи нашої колекції Ярини Жук популярні, як не дивно, на Сході і в центрі України, – розповідає пан Васильєв – Навіть у Центральній Африці ними цікавляться.
Матеріали газети "20 хвилин".
« Повернутись на попередню сторінку